Підпал на замовлення: як злодій у законі з Москви та авторитет із Гагаузії влаштували диверсію на Одещині

У квітні 2024 року на півдні Одещини сталися дві масштабні пожежі на електропідстанціях — у Болграді та селі Кубей. За версією слідства, це були не випадкові займання, а сплановані диверсії, організовані за участю людей із кримінального середовища Молдови на замовлення російських спецслужб.

Унаслідок підпалів понад 14 тисяч мешканців восьми населених пунктів залишилися без електроенергії. Також без живлення опинилися об’єкти оборони, лікарні та важливі системи водо-, тепло- й газопостачання.

Як встановило розслідування журналістів KibOrg, за цією історією стоїть цілий ланцюг осіб: від безпосередніх виконавців до кримінальних авторитетів, які, за даними СБУ, могли діяти в інтересах ФСБ.

Як відбулися підпали

Увечері 13 квітня 2024 року з різницею у 55 хвилин загорілися дві електропідстанції — у Болграді та селі Кубей.

Напередодні до підстанції в Болграді під’їхав сірий автомобіль Ford на литовських номерах. Усередині перебували двоє чоловіків із шуруповертом і каністрами бензину. Вони перелізли через огорожу та оглянули територію. Наступної ночі чоловіки повернулися, облили трансформатор бензином і підпалили його. Аналогічні дії вони здійснили й на підстанції в Кубеї.

Уже 14 квітня відео пожежі з’явилося в Telegram-каналі проросійського блогера Олександра Семченка. Він назвав виконавців «партизанами» та заявив, що підстанція нібито забезпечувала електроенергією ремонтну базу ЗСУ.

Однак українські правоохоронці спростували цю версію. За даними Офісу Генерального прокурора, один із виконавців мав отримати за підпали 2000 доларів, але не встиг. 16 квітня його затримала СБУ за підозрою в диверсії в умовах воєнного стану.

Олег Б. — безпосередній виконавець

Першим затриманим у справі став 38-річний Олег Б., уродженець села Дмитрівка Болградського району. Чоловік є громадянином Молдови, але, за його словами, останні 20 років проживав в Україні на підставі посвідки на постійне проживання.

Він мав неповну середню освіту, а до затримання утримував неповнолітню доньку та батька з інвалідністю. Водночас у матеріалах справи зазначалося, що чоловік не мав міцних соціальних зв’язків.

До 2024 року проблем із законом в Україні він не мав. Проте журналісти з’ясували, що ще у 2008 році поліція Молдови оголосила його в розшук за незаконний перетин кордону.

Після затримання Олег співпрацював зі слідством, відтворив події та розповів про інших учасників диверсії. Його адвокат наголошував, що чоловік не намагатиметься переховуватися, а хоче довести свою роль у злочині.

За матеріалами розслідування, саме через знайомства в Молдові Олег був пов’язаний із Володимиром Стояновим — людиною, яка, за версією слідства, запропонувала йому взяти участь у підпалах.

Володимир Стоянов — організатор диверсії

 

54-річний Володимир Стоянов має громадянство Молдови та Росії. У різних країнах він користувався різними документами: у Росії значився як Стоянов, а в Молдові мав документи на ім’я Vladimir Culev.

Його кримінальна історія пов’язана одразу з трьома країнами — Україною, Молдовою та Росією. Ще в середині 1990-х років його оголосила в розшук міліція Болграда за підозрою в організації злочину та крадіжці особистого майна.

На початку 2000-х його розшукувала також молдовська поліція. У Росії ж Стоянов фігурував у справах про спробу підкупу правоохоронця, крадіжку та погрози жінці й її малолітній доньці. За останнім епізодом, згідно з витоками даних, його засудили.

За версією українського слідства, у квітні 2024 року Стоянов особисто перебував разом з Олегом Б. на обох електропідстанціях та брав участь у диверсії.

14 червня 2024 року йому заочно повідомили про підозру в організації диверсії. Суд кілька разів дозволяв його затримати та доставити до суду для обрання запобіжного заходу, однак виконати ці рішення не вдалося. Місцеперебування Стоянова досі невідоме.

Григорій Карамалак — ймовірний замовник

 

За версією СБУ, Володимир Стоянов був лише посередником, а справжнім ініціатором диверсії міг бути Григорій Карамалак, відомий у Молдові як кримінальний авторитет на прізвиська «Болгар» і «Бондік».

У Москві Карамалак має цілком офіційний статус: він є віцепрезидентом Федерації спортивної боротьби Росії, очолює фонд IFAVIS та працює помічником російського сенатора Олександра Бриксіна.

Проте його минуле пов’язане з кримінальними справами в Молдові. Карамалак народився у 1965 році в місті Тараклія. У 1990-х займався винним бізнесом і володів компанією «Бояна-груп».

У квітні 1998 року молдовські правоохоронці провели обшуки в офісах компанії та затримали Карамалака разом із кількома його підлеглими. Йому інкримінували бандитизм, вимагання, незаконне поводження зі зброєю та замах на вбивство.

За даними слідства, у 1996–1998 роках угруповання Карамалака силою та погрозами вимагало в людей гроші, автомобілі й нерухомість на загальну суму близько 983 тисяч леїв. Зокрема, одного з потерпілих змусили віддати будинок вартістю 60 тисяч доларів, два автомобілі та 8,5 тисячі доларів готівкою.

У листопаді 1998 року Карамалака звільнили з-під варти через стан здоров’я. Однак уже за шість днів він нелегально виїхав до України, а згодом перебрався до Росії. Молдова оголосила його в розшук, а його ім’я з’явилося в базі Інтерполу.

У 2003 році його затримали в аеропорту «Бориспіль», і Україна навіть погодилася на екстрадицію до Молдови. Проте напередодні передачі його звільнили з-під варти. Того ж року Карамалака затримали в Москві, де він попросив політичного притулку. У 2006 році отримав статус біженця, а у 2008-му — громадянство Росії.

Попри кримінальне минуле та розшук у Молдові, у Росії Карамалак продовжив будувати кар’єру. Він обіймав посади у спортивних організаціях, працював радником керівника підприємства «Севастопольгаз» в окупованому Криму та був заступником генерального директора компанії «ЦЕНТРКАПІТАЛ».

Також Карамалак підтримував спортивні й патріотичні заходи на тимчасово окупованих територіях України. Зокрема, організовував змагання в окупованих Ялті та Мелітополі, а також відвідував окупований Луганськ.

У 2023 році Європейський Союз запровадив проти нього санкції. Серед причин зазначили його діяльність через фонд IFAVIS, який організовував спортивні та патріотичні заходи на окупованих територіях за підтримки окупаційної влади.

Зв’язок із російськими спецслужбами

За інформацією СБУ, саме Григорій Карамалак міг стояти на початку ланцюга, який призвів до підпалів на Одещині. Як стверджують у спецслужбі, він діяв на завдання ФСБ та залучив до диверсії виконавців із кримінального середовища Гагаузії.

Журналісти також звертають увагу на зв’язки Карамалака з російськими структурами. За словами джерел у Молдові, на початку 2000-х його інтерв’ю організовували та контролювали працівники ФСБ, які були присутні під час зйомок і погоджували готові матеріали.

Попри кримінальне переслідування в Молдові та підозри щодо причетності до диверсійної діяльності проти України, Карамалак продовжує перебувати в Росії та обіймати офіційні посади.

Таким чином, справа про підпали двох електропідстанцій на Одещині демонструє, як, за версією українських правоохоронців, російські спецслужби можуть використовувати кримінальні зв’язки та посередників для організації диверсій в Україні. Безпосереднього виконавця затримали, організатор перебуває в розшуку, а ймовірний ініціатор досі не поніс покарання за цю справу. Його причетність залишається предметом розслідування.