Шляхи подолання дезінформації та інформаційного спротиву: пропозиції експертів

Під час круглого столу в Укрінформі на тему: «Останні тенденції гібридної агресії РФ проти України: вектори дезінформації на фоні воєнної загрози» експерти не лише перелічили тренди дезінформації, а й у форматі дискусії формулювали конкретні шляхи подолання інформаційних загроз. Через питання модератора заходу та керівника ГО «АРДІС» Юрія Федоренка розкриваємо найбільш перспективні концепції. Про це інформує Цензор.НЕТ.

«Що зараз не потрібно робити нашій державі?»

Євген Магда, директор Інституту світової політики: «Не потрібно заплющувати очі на проблеми, що існують на сьогоднішній момент. Не потрібно шукати внутрішніх ворогів, а потрібно шукати методи консолідації».

Мирослава Маркова, аналітик VoxCheck: «Не потрібно до кожного інформаційного вкидання без потужної доказової бази «прив’язувати російський слід».

Роман Кульчинський, видання Texty.org.ua, як можливий приклад наслідування в контексті протидії інформаційним загрозам навів систематичну та всеосяжну роботу з протидії китайської дезінформації Тайванем.

«Яка інституція повинна розробляти методологію інформаційного спротиву?»

Елліна Шнурко-Табакова, голова правління ГО “Рада інформбезпеки та кіберзахисту”: «Це повинна бути РНБО, але не в тому вигляді, в якому вона зараз є».

Андрій Антоненко, головний редактор редакції Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, вважає, що модерація інформаційного спротиву повинна бути спільною роботою за участі Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, створеного при МКІП. «Разом із … представниками громадянського сектору у нас буде гарна синергія і ми зможемо сформулювати, як правильно подолати ворога».

На даний момент Центр готує матеріали у вигляді брошури, яка буде надана суспільству, щоб пересічному громадянину нескладно було зрозуміти, де є неправда, де є дезінформація і за якими певними ознаками.

Модератор зустрічі запропонував Андрію Антоненко долучити до тематики брошури елементи роботи з українською діаспорою. Останній підтвердив, що посібник буде спрямовано і на роботу з громадянами України, які знаходяться за кордоном та на представників української діаспори.

Дмитро Золотухін, засновник Інституту постінформаційного суспільства, вважає, що повинна бути інституція, яка очолить процес протидії. Під керівництвом прем’єр –міністра, наприклад.

Олександр Курбан, керівник Центру протидії інформаційні агресії, переконує, що потрібно дуже активно співпрацювати за цим напрямком із західними партнерами. Професійне західне суспільство не в повній мірі розуміється на окремих аспектах ситуації, яка пов’язана з Україною, її можливостями, напрямками та методами роботи та таке інше. Україна повинна більше ділитися своїм досвідом.

На запитання ведучого круглого столу Юрія Федоренка, де та площина, де має працювати такий корпус і де він буде максимально ефективним, Олександр Курбан відповів, що «ми маємо використовувати будь яку можливість, де можемо розповісти про ситуацію». «В ідеалі це повинні бути максимально представницькі майданчики, де є Західні медіа, де є люди, які приймають рішення».

«Що ми робимо? Що ми повинні робити для протидії?»

Сергій Кузан, голова Українського центру безпеки та співпраці, також наголосив на важливості питання залучення міжнародних партнерів для протидії агресору та розвитку засобів оперативного зв’язку та комунікації з партнерами. Україні не вистачає власного медіаресурсу. Він також закцентував увагу, що етнічні українці за кордоном можуть значно посилити можливості спротиву. Головне питання – встановлення каналів комунікації та створення «діаспорянської» мережі.

Посольства повинні перетворюватися на центри громадської комунікації. На думку пана Сергія, «поєднання комплексу дій буде свідчити, наскільки ми будемо готові приймати ті ризики, які сьогодні стоять перед нами. І, відповідно, чим стійкіше буде наше суспільство, тим менші шанси на російську агресію».