Родичі загиблих на крейсері «Москва» не можуть знайти своїх рідних

Майже 5 місяців минуло відтоді, як було потоплено крейсера «Москва».

За цей час деякі родичі загиблих моряків так і не отримали інформації від міністерства оборони рф, або від офіційної влади, повної інформації про те, що сталося, а також про долю своїх рідних.

Згідно з офіційними даними, в результаті затоплення крейсера «Москва» загинула 1 особа, а також 27 зникли безвісти. Тим часом, за даними незалежних джерел, визнаних у Росії «іноагентами», то як мінімум 37 тіл було доставлено до Севастополя після пожежі на крейсері.

Батьки та близькі родичі моряків почали з’ясовувати, що сталося і яка доля їхніх чоловіків. Однак влада і командування ЧФ засекретили всю інформацію. Рідні казали, що жодної інформації щодо офіційних ліній їм знайти не вдається.

Більше того, пораненим морякам, які перебували у шпиталях по всій росії, дали підписати документи “про нерозголошення”. Одна з матерів стверджувала, що довго шукала сина і весь цей час спостерігала поряд із собою двох дівчат, куди б вона не подалася. Жінка припускала, що за нею велося стеження. Також, родичам, чиї близькі вважалися як зниклі безвісти, пропонували підписати документ, який перевів би моряків у статус «загинув унаслідок катастрофи». Таким чином, влада хотіла якнайшвидше провести суди і визнати загибель військових, оскільки статус “зниклий безвісти” закріплюється за людиною протягом 6 місяців.

Сумнівів у тому, що зниклі безвісти загинули ні в кого. Але російська влада наполегливо це приховує. Чому це робиться не зрозуміло. Немає необхідності пояснювати, чому люди не хочуть влаштовувати скандалів, чи відкрито звинувачувати владу — рідним просто необхідно дізнатися, що насправді сталося з моряками на «Москві» та оплакати загиблих. Але кремль, як і у випадку з Курськом, намагається приховати всю інформацію про трагедію. Очевидно, у події є вина вищого військового командування Чорноморського флоту. Мабуть, в очах командування — цей факт виправдовує муки людей, які віддали своїх близьких, як їм казали, «на захист батьківщини», які тепер не можуть навіть дізнатися про їхню долю.

Джерело