На Одещині сільський ентузіаст сам створив музей болгарського побуту

Житель села Зоря Білгород-Дністровського району Одеської області Василь Ганев створив справжній музей просто неба. Експонати музею показують і розказують, як жили болгари понад сто років тому.

Про це повідомляє «Бессарабія INFORM» .

«Я виріс у середовищі, де болгарським традиціям приділялася велика увага, де було багато домашнього саморобного начиння. Весь необхідний інвентар був зроблений руками мого батька, а мамою було пошито багато одягу. Крім того, вона дбайливо зберігала те, що їй дісталося від її мами та бабусі”, — згадує Василь.

Коли батьків не стало, бессарабський болгарин задумався про те, як би все це зберегти. Рішення створити музей просто неба у дворі свого будинку прийшло швидко і усвідомлено.

Головним серед музейних експонатів є сімейний віз.

«Моя мама працювала бригадиром у колгоспі, і щодня їздила на роботу на невеликій бричці. Мені доводилося щодня возитися з кіньми, запрягати їх і розпрягати. Мамина бричка не збереглася, а ось частина татового воза – так. Ми разом з другом її відремонтували та вдихнули в неї нове життя. Тепер вона, хоч і дуже стара, але свіжо пофарбована, створює автентичну атмосферу на фотографіях відвідувачів музею. А я щоразу тут, серед старовинних предметів, стаю дитиною, згадуючи своє дитинство, і показую всім гостям, як жили болгари більше століття тому», — з усмішкою каже Василь і поспішає розповісти про кожен експонат свого безцінного багатства.

Поряд з предметами побуту роду Ганевих вже є і раритетні речі інших зорянців. Коли люди дізналися про музей, що створюється, багато хто поспішив принести сюди щось цікаве і старовинне.

Важливе місце займає і тещина скриня Василя. Вона наповнена доверху домотканими сукнями, які ткала і шила його бабуся. Цим сукням не порахувати, скільки років, а вони як новенькі.

Вражає і дерев’яне, зроблене батьком Василя, пристосування, за допомогою якого завдяки тривалому і завзятому механічному обертанню барабана з молока робили масло.

«Хомут для коня мого діда, дерев’яний посуд, в якому мама пекла хліб, мої царвулі (взуття з телячої шкіри), фотографії бабусь — кожен предмет — це частина мого життя. Я щасливий, що одного разу створив цей куточок історії і сьогодні його активно поповнюю. У цьому мені допомагають мої діти та онуки. І це означає, що музей має майбутнє, а традиції роду Ганевих – у надійних руках», — впевнений Василь Ганев.