Громадсько-військовий рух в Одесі провів відкриту дискусію на тему «Гранд стратегія для України»

У Одесі Громадсько-військовий рух (ГВР) провів відкриту дискусію на тему «Гранд стратегія для України». Захід ГВР відбувся 20 січня та продовжив серію загальнонаціональних круглих столів щодо засад нового Суспільного договору для України. Попередні зустрічі відбулися у Черкасах та Львові.

Про це повідомляє «НОВИНИ».

До участі у заході долучилися громадські діячі, представники органів місцевого самоврядування Одеси та регіону, бізнесу, академічних і медійних кіл, кримськотатарської спільноти, лідери релігійних громад, військові, ветерани, а також молодіжні активісти.

Головним спікером був запрошений  правник, науковець, засновник і голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко. Він презентував спільноті бачення засад нового Суспільного договору.

«Для країни, яка проходить через війну, принципово важливими стають довіра й відповідальність – як між громадянами, так і у відносинах із державними інституціями. На мою думку, є чотири взаємопов’язані виміри майбутнього Суспільного договору: усвідомлена ідентичність як підґрунтя єдності, активне громадянське суспільство, як простір самоорганізації, спроможне територіальне самоврядування та держава, здатна діяти ефективно, прозоро і на перспективу», – заявив Коліушко.

На думку спікера, йдеться не про юридичний текст чи разову політичну угоду, а про узгоджене бачення, що має спрямовувати інституційні рішення, громадянську поведінку та довгострокові політики.

«Суспільний договір – це набір принципів і стандартів поведінки, дотримання яких більшістю народу вважається корисним для суспільного розвитку», – наголосив Коліушко.

Також він акцентував увагу на ідеї відповідальності поколінь, «де сучасні рішення не можуть зводитися до короткого політичного циклу, адже йдеться про державу, яку доведеться передати нашим нащадкам».

Учасники під час обговорення зосередили увагу на питаннях практичного механізму прийняття Суспільного договору, його подальшої легітимації. Акцент робився на можливих шляхах широкого суспільного обговорення документа, залученні різних соціальних груп та регіонів, а також перспективах винесення його положень на всеукраїнський рівень. Окремо було підкреслено важливість того, щоб процес ухвалення договору був відкритим, зрозумілим і таким, що сприяє консолідації суспільства.

«По суті, існує два методи поширення Суспільного договору. Перший – це навіювання, тобто введення цих ідей у суспільний та юридичний дискурс, їх системна популяризація і тривала робота над тим, щоб якомога більше людей про них дізналися. Це довгий шлях. Другий метод – участь політичних сил, які можуть посилатися на цей договір і будувати свої програми на закладених у ньому принципах», – зазначив координатор ініціативної групи Громадсько-військового руху Олексій Івашин.

Він зазначив, що новий Суспільний договір має враховувати досвід країни, яка тривалий час живе в умовах безпекових загроз:

«Йдеться про пошук справедливого балансу між правами й обов’язками та перенесення практик взаємної підтримки, служіння і солідарності, що сформувалися під час війни, у повоєнну реальність – як основу стійкої демократії та внутрішньої безпеки. Таким балансом може стати оборонна демократія, де суспільство усвідомлено живе за принципом «служи, або допомагай», врахувавши досвід війни, безпекові виклики та розуміючи відповідальність за збереження єдності в державі».

Модератор дискусії, військовослужбовець, експерт з питань місцевого самоврядування та представник Громадсько-військового руху в Одеській області Артем Вівдич підкреслив, що «В умовах воєнної втоми особливо важливо не втратити спільні смисли, без яких неможливі ані національна ідея, ані Суспільний договір. Домовленість  у суспільстві має спиратися на довіру до фактів, культуру критичного мислення та готовність громадян долучатися до формування майбутнього, а не перекладати відповідальність виключно на державу».

Наприкінці заходу учасники зустрічі домовилися, що проєкт Суспільного договору, це в першу чергу, набір уявлень і домовленостей, що визначають, за якими правилами прагне жити українське суспільство. Його засади також мають бути підставою для подальшої фахової та публічної дискусії, а питання механізму прийняття нового Суспільного договору потребує глибокого опрацювання із залученням громадянського суспільства.