20 кримінальних справ, і Придністров’я розсиплеться як картковий будинок – колишній голова розвідки Молдови

Юрій Брічаг, колишній голова воєнної розвідки Молдови та член комісії з врегулювання Придністровського конфлікту, вважає, що проблему цієї території можна легко вирішити, відкривши пару десятків кримінальних справ. В інтерв’ю Kyiv Post він також розповів  про те, як діють російські спецслужби в Молдові та країнах ЄС, чому через російську війну в Україні цей вплив послабився та про посилення армії Молдови.

Як пересічні мешканці Молдови реагують на війну Росії в Україні?

Найкраще ставлення молдавського народу показали вибори президента республіки Маї Санду у 2020 (Мая Санду відома своєю проєвропейською позицією), а також вибори до парламенту Молдови кілька років тому, приблизно 50/50.

Зараз, на щастя, впевненість у тому, що ми маємо бути у складі великої європейської родини, зростає з кожним днем. Можу сказати, що проєвропейських і прозахідних громадян у нас зараз більше, ніж проросійських.

А як стався цей перелом, якщо кілька років тому було 50/50? Що змінило ставлення?

Це сталося після 24 лютого, після того, як російська агресія в Україні перейшла в більш масштабну операцію, і коли велика кількість українських біженців почала приїжджати до нас у Молдову. Частина біженців й досі перебуває тут, частина транзитом їде далі в Європу, тож ми почали краще відчувати і бачити, що відбувається насправді.

Приміром, у мене діти були волонтерами в неурядовій організації, вони приймали біженців з України, здебільшого дітей, які розповідали моторошні речі. Діти віком 14-15 років не могли прийти до тями, переживали, плакали уві сні – це не передати словами. Ми все це відчули на собі, відчули, що війна почалася не десь там, а саме в сусідній країні.

Якою є політична ситуація в Молдові? Чи є активні проросійські політики?

До виборів президента республіки Маї Санду у нас був проросійський президент, якого звуть Ігор Додон. Якщо подивитися на його міжнародні візити, то основний час він проводив у Росії або для різноманітності в Білорусі. На жаль, є ще люди, які підтримують його і хочуть бути з Росією, хоча на мою особисту думку, я не бачу наше майбутнє з Росією. У нас і кордонів з ними спільних немає, і я добре пам’ятаю про далекі 1940 роки, коли моїх рідних бабусь і дідусів росіяни виселяли та вивозили до Сибіру. Ми це все пам’ятаємо.

Є, звісно, проросійськи налаштовані люди, й ми помічаємо, як тільки ЗСУ має успіхи на полі бою, п’ята колона і проросійські політики активізуються у нас в Молдові. Це все пов’язано.

Думаєте, ці проросійські політики можуть бути агентами російських спецслужб?

Я повністю в цьому впевнений. У нас є люди, які були в уряді колишнього президента і до цього вели російську політику, були агентами впливу. На жаль, на сьогодні у нас немає достатньо політичної волі, щоб цих людей притягнути до кримінальної відповідальності за зраду батьківщини й за те, що вони впродовж тривалого часу замість того, щоб розвивати економіку і робити все, щоб наш народ жив краще, навпаки, вели до того, щоб люди були зомбовані російською пропагандою. Досі є люди, які вірять тільки російським медіа. Але я думаю, що ми переможемо і в цій війні.

Росія в кожній країні діє однаково, їхні спецслужби вербують і формують мережу впливу. Як саме це відбувається в Молдові?

Насамперед пропаганда і мас-медіа, це ті механізми, якими насамперед користуються російські спецслужби. Якщо подивитися, то і в Євросоюзі є країни, які входять до ЄС, але в той самий час лобіюють інтереси Росії – Сербія, Угорщина, десь, можна сказати, Німеччина. Схожим чином відбувалося і в нас, з’являлися бізнесмени, різні спільноти проросійські (комуністичні та соціалістичні партії), через які качалися гроші, і ці гроші призводили до того, що корупційні схеми працювали.

Корупціонери очолювали ці схеми, і всі, хто брав в цьому участь, мав свій інтерес. Газпром качає природні ресурси, й ось на ці гроші росіяни й корумпують політиків по всьому світу, не тільки в Молдові.

Наскільки Молдова залежить від російських ресурсів?

На жаль, я хочу сказати не тільки про комуністів і соціалістів, у нас були й інші політики, які виявилися агентами російського впливу, і вони те, що в нас залишилося після розвалу Радянського Союзу, примудрилися передати у власність російським компаніям. На сьогодні компанія «Молдовагаз» лише на 35% належить Молдові, решта належить Газпрому, і тут ми залежимо від Росії.

Якщо говорити про електроенергію, то Кучурганська ГЕС розташована на території невизнаної республіки Придністров’я, яка знову ж таки контролюється російською владою. Виходить, що ми платимо за електроенергію, яка виробляється в Придністров’ї для Молдови, але тим самим ми спонсоруємо  невизнану республіку Придністров’я. Виходить замкнуте коло.

Чи є прогрес у Євроінтеграції Молдови? Які плани, проблеми?

Прогрес є, особливо після того, як Росія перейшла до повномасштабного вторгнення в Україні. Частку молдавського експорту, що йшла у Росію, зараз переспрямовано до Євросоюзу.

Також до 2014 року велика кількість громадян республіки Молдова перебували в Російській Федерації, цифра сягала півмільйона людей. Після того, як Росія почала війну на Донбасі, ті громадяни, що працювали в Росії, переорієнтувалися і переїхали в Євросоюз. На сьогодні приблизно 60-70 тис. наших громадян перебувають у Російській федерації, інші виїхали звідти. Інший аспект, який говорить про те, що Євроінтеграція у нас відбувається, і майбутнє за Євросоюзом – це та молодь, яка обирає навчання в Євросоюзі, США, Канаді, але ніяк не в Росії.

Також після початку повномасштабного Російського вторгнення в Україну ми отримали статус кандидата на вступ до ЄС, і це безпосередньо наближає Молдову до інтеграції в Євросоюз.

Чи впливають проблеми з невизнаною республікою Придністров’я на вступ Молдови до Євросоюзу?

Є приклади й інших держав, на території яких були конфлікти, і це не завадило їм увійти до Євросоюзу. Завжди є винятки з правил, була б політична воля. За підтримки Євросоюзу і наших партнерів ми питання з Придністров’ям могли б вирішити. Тим більше люди, що живуть у Придністров’ї, мають родичів, працюють як у республіці Молдова, так і на території Євросоюзу. Придністровське питання можна вирішити мирним шляхом, головне, щоб на це була політична воля.

Нещодавно російські ракети потрапили на територію Молдови. Як реагує влада? Чи вважає Молдова, що існує ризик російського вторгнення?

Так, загроза вторгнення російських військ на територію Молдови існує. Ті карти, що малює російське командування, включають в себе і Молдову, але оскільки Україна і ЗСУ воюють і мають колосальні успіхи на фронті, плани Росії відкладаються. У той же час загроза російського вторгнення існує.

Щодо ракет, які впали на територію республіки Молдова, було вже три випадки. У першому випадку була трохи сповільнена реакція, але коли ці випадки повторилися, президент Молдови реагувала відразу, заявивши, що це неприпустимо і є вторгненням в наш повітряний простір.

Я вважаю, що те, що ми є нейтральною країною – це нас не захистить. Ми повинні бути чесними самі з собою й усвідомлювати ту загрозу, яку Росія несе не тільки Україні, а й усьому вільному демократичному світові.

Чи збирається Молдова посилювати свою армію?

Так, минулого року парламент республіки ухвалив закон, і бюджет Міністерства оборони буде збільшено вдвічі. Вважаю, це добрий знак, ми повинні готуватися до війни, навіть якщо хочемо миру.

Чи ведуться перемовини з НАТО?

Так, у нас є спільні комісії на рівні міністерства оборони й парламенту. Ми ведемо постійне листування зі структурами Альянсу і беремо участь у спільних з НАТО військових (і не тільки) навчаннях. Також військовослужбовці армії Молдови перебувають із миротворчою місією в Косово, там служать сорок наших військовослужбовців. Ми готуємо себе до того, що НАТО – це наше майбутнє і наш потенціал. Ми маємо прагнути долучитися до європейської родини та до північноатлантичного альянсу.

Як ви вважаєте, завдяки чому Мая Санду виграла президентські вибори? Що стало ключовим фактором?

Це моя особиста думка, але її поділяє більшість громадян республіки Молдова, тих, хто за неї проголосував. Основний фактор її перемоги – це те, що ця жінка ніколи не була причетна до якихось корупційних скандалів, люди просто втомилися від злодіїв і корупціонерів.

Як живуть люди в Придністров’ї? Чи справді вони підтримують Росію?

Феномен мешканців Придністров’я можна описувати у книжках. Наприклад, за газ там платять копійки, у Молдові платять у 20 разів більше, ніж там.

Фактично за газ, який отримують у Придністров’ї, вони не платять, і борг перед «Газпромом» збільшується з кожним днем, зараз він становить понад 8 мільярдів доларів. На цьому газі працює тамтешня електростанція, тобто газ Придністров’ю постачають фактично безплатно.

Я там був на весіллі і бачив, що у людей, аби сірники не витрачати, постійно горить газова конфорка.

Електрика теж у них дешева. Парадокс полягає в тому, що жителі Придністров’я мають паспорти кількох країн: придністровський паспорт, який дійсний тільки на території Придністров’я, потім у них паспорти громадян республіки Молдова, паспорти громадян Російської Федерації, тому що Росія їх там роздавала. Крім того, багато хто там має паспорти України і Румунії. У них має бути окрема сумка, щоб всі паспорти помістилися, якщо кудись подорожувати.

З іншого боку, це все ж мешканці республіки Молдова, більшість із них працюють і живуть у республіці Молдова. Я був експертом в об’єднаній комісії для врегулювання цього конфлікту і в мене була можливість говорити там із людьми – вони всі працюють у своїх так званих держструктурах.

Там є проросійський бізнесмен Віктор Гушан, який очолює компанію «Шериф», і кілька людей з його оточення, і все – більше там бізнесу немає. Решта працюють і отримують зарплату, яка йде з РФ.

Я не втомлюсь повторювати: потрібно відкрити 20-30 кримінальних справ щодо узурпації влади, і ця «бананова республіка» розсиплеться як картковий будиночок. Була б політична воля.

Чи дислокуються російські військові на території Придністров’я?

Так, там є обмежений контингент Російської Федерації, який давно повинен був звідти піти за усіма протоколами і міжнародними зобов’язаннями, які на себе брала Росія ще з 1994 року.

Там є так звані миротворчі сили, які є частиною російської армії, але з початку війни 2014 року все змінилося, і республіка Молдова перестала дозволяти проводити ротацію російських військових. На сьогодні ці військові входять до складу миротворчого контингенту Росії, або так званої обмеженої групи російських військ, вони в основному всі народилися і виросли в Придністров’ї. Звісно, у них російське громадянство, але військові мають молдовське коріння. Вважаю, якщо там заарештувати двадцять осіб, то військові і політики перейдуть на бік Молдови і взагалі викинуть свої російські паспорти.

Джерело